Fundación Ruiz de Salazar

Home Blog Noticias "Del Dnipro al Pas" Convivencia Ucrania - Alceda

«Del Dnipro al Pas» Convivencia Ucrania – Alceda

Comparte el artículo

Convivencia Ucrania – Alceda «Del Dnipro al Pas»

¿Qué es el apoyo? By Natalia Sevruk

¿Un abrazo, una buena palabra, un paseo por la naturaleza o un delicioso almuerzo? Cada uno elige el suyo.

¿Y de quién esperamos la ayuda con más frecuencia?

De parientes, amigos y la gente cercana. Sin embargo, la vida es tan increíblemente imprevisible que rompe todos los estereotipos y patrones. Y de repente llega el apoyo de donde nunca lo esperas, de gente desconocida que vive en unos pueblos pequeños entre pintorescas montañas.

Tras haber vivido en España durante 3 meses, nunca dejo de sorprenderme por la franqueza, la compasión y el apoyo que ofrecen los Españoles. Normalmente estamos acostumbrados al hecho de que es posible obtener más ayuda en las grandes ciudades, pero el corazón está escondido lejos de las carreteras.

Así, entre las altas montañas cantábricas, en el valle del río Pas, se esconde la localidad de Alceda. ¿Su secreto? Es la maravillosa gente que vive en ella y la que amablemente organizó una fiesta para los Ucranianos que se encuentran en situación de protección temporal en Cantabria.

“Hoy en el Valle de Toranzo nos estamos abriendo al mundo para ayudar a nuestros vecinos Ucranianos” (Montserrat, Jefa de la organización).

Según me contó Zoya, de la Fundación Ruiz de Salazar, la idea inicial era reunir a un pequeño número de ucranianos en el parque y realizar una parte práctica de clases de Español al aire libre, pero ese reducido número se convirtió en casi 300 ucranianos reunidos en un magnífico día de Convivencia en Alceda. 

«Todo estaba pensado, hasta el más mínimo detalle: Conocer la zona donde se llevaría a cabo el evento, un torneo de fútbol y de baloncesto, talleres, conciertos y una disfrutar juntos de una deliciosa paella.

¡Este evento quedará en mi memoria para siempre!» (Yulia)

Las preparaciones se hicieron a nivel muy alto y con mucho corazón. Se respiraba amor y unas ganas inmensas de ayudar al prójimo. 

Nos llevaron a Alceda en cómodos autobuses con aire acondicionado, lo cual es invaluable, porque el 18 de Junio hizo cerca de 30 grados. Nos recibieron con sonrisas, lágrimas en los ojos y nos regalaron pulseras como señal de amuleto de buena suerte. 

Disfrutamos enormemente del paisaje y nos sentimos felices de encontrarnos con personas que ya  conocíamos. 

Los girasoles, con los que decoraron el parque, fueron testigos de nuestra felicidad por estar en un sitio tan maravilloso y por reencontrarnos con personas que por circunstancias de la vida no veíamos. 

El evento comenzó de manera amigable con voluntarios con camisetas amarillas y azules, que corresponden a colores de la bandera ucraniana. La organización nos sorprendió con un video de presentación con subtítulos en Ucraniano de la región del Valle de Toranzo y su fantástico paisaje.

Seguidamente nos esperaban con un excelente programa de entretenimiento ideado para compartir con las familias y los niños. La diversión para los niños fue todo un éxito. Risas y diversión en el campo de fútbol y de baloncesto. 

Sin duda un momento maravilloso para las familias Ucranianas al ver a sus niños felices, disfrutando y dejando a un lado por un momento el recuerdo de un hogar al que de momento no pueden volver. 

«Estoy impresionada por la cálida acogida y la sincera hospitalidad de los todas las personas del evento, la solidaridad y la atención hacia nuestros ciudadanos. Os transmito nuestro profundo respeto a los organizadores y residentes de toda Cantabria, que se sintieron conmovidos por nuestra desgracia y compartieron nuestro dolor. ¡Gracias! («Oksana»)

Disfrutamos de una deliciosa paella y del tradicional postre de la zona, la Quesada Pasiega y los Sobaos Pasiegos

Personalmente, tuve la sensación de estar con una gran familia y amigos haciendo un picnic al aire libre, en algún lugar de un parque en mis queridos Cárpatos, ese era el ambiente.

De hecho, incluso una tormenta inesperada no estropeó el estado de ánimo. Mientras llovía, hermosas mujeres españolas con trajes típicos de Cantabria y canciones del Folclore Cántabro nos invitaron a un concierto y compartieron con nosotros costumbres e historia de la Región y de Cantabria que fueron amablemente traducidas por Natalia, ya que aún estamos aprendiendo el idioma. 

 Lo que más nos sorprendió del traje fueron los zapatos de madera o correctamente dicho las Albarcas de Cantabria. 

¡Gracias a nuestros organizadores y españoles por una maravillosa fiesta y comunicación, por conocer gente nueva y por los nuevos proyectos! Paz y esperanza para todos nosotros». (Margarita)

La tormenta sólo duró unos instantes y dio paso a más diversión de Ucranianos y Cántabros en esta bonita celebración. 

Dibujos, trenzas, dulces, bailes y animación sin límite de edad. Así que bailábamos para que las vibraciones llegaran al mar Cantábrico. Es imposible quedarse quieto y triste con tanto amor por parte de los  Españoles. 

Hay que reconocer que algún baile de flamenco tiene la culpa. Es difícil ignorar esa pasión por el baile, del mismo modo, los ucranianos tienen un amor por el canto y el baile, a nivel genético. Todo ello nos llevó a compartir nuestras canciones con los allí presentes. 

El tiempo pasó muy deprisa y sin darnos cuenta el día ya había acabado. Un evento de Convivencia maravilloso, cálido, y con una magnífica acogida. Pero lo mejor aún estaba por llegar. 

Los voluntarios vestían camisetas azules y amarillas por una razón. El secreto estaba en el último regalo. Un baile de despedida con la bandera de Ucrania y en el medio, los niños con camisetas rojas crearon una forma de corazón. Es difícil recodarlo sin lágrimas de emoción. 

¿Lo mejor? El mensaje final del discurso, cuando dos adolescentes, una chica española y un chico ucraniano, nos emocionaron con estas bonitas palabras:

«Se sabe que los girasoles giran hacia el sol. Pero ¿Qué sucede en los días nublados cuando el sol está completamente cubierto por nubes? Se vuelven el uno al otro para compartir su energía. ¡La naturaleza es impresionante! Imagínese si aplicáramos esto a nuestras vidas. Las personas más vulnerables a veces caen en depresión. ¿Por qué no seguir el ejemplo de los hermosos girasoles? Nos apoyaremos y proporcionaremos fuerzas mutuamente. Comparte amabilidad y sonrisas, ¡ y ellas volverán a ti!»

Así fue como, con amor y lágrimas en los ojos, terminó un día increíblemente alegre y divertido. Hubo tantas personas involucradas de manera solidaria cuyo único objetivo era regalar cálidos recuerdos.

No hay palabras suficientes para expresar nuestra gratitud a todos los organizadores y voluntarios.

Natalia Sevruk.

 

«Люди забудуть, що ви говорили, люди також забудуть, що ви зробили, але вони
ніколи не забудуть, які почуття ви у них викликали»
Майя Енджелоу

Від Дніпра до Пасу.

"Багато маленьких людей у маленьких місцях, роблячі маленькі
речі, можуть змінити світ"
Едуардо Галеано.
Що таке підтримка? Обійми, добре слово, прогулянка на природі чи
смачний обід? Кожен для себе обирає своє.
А від кого ми чекаємо найчастіше підтримки? Від рідних та друзів. І ніколи
не сподіваємось на підтримку зовсім незнайомих людей, а особливо від
людей, які живуть в тихому ритмі маленького містечка серед мальовничих
гір. Але життя таке неймовірно непередбачене, розбиває усі стереотипи та
шаблони.
Живучи в Іспанії вже 3 місяці не припиняю дивуватись відкритості,
співчуттю та підтримці, яку надають іспанці. Зазвичай ми звикли, що
більше допомоги можливо отримати у великій містах, але серце ховається
вдалині від магістралей.
Так серед височенних кантабрійських гір, в долині річки Пас, заховалось
містечко Алседа. Його секрет в неймовірно сердечних людях, які
організували тепле свято для українців, які тимчасово знайшли свій захист
в Кантабріі.
"Сьогодні в долині Торанcо ми відкриваємось світу, щоб

допомогти нашим сусідам-українцям" (Montserrat)
Як мені розповіла Зоя, з Фонду Ruiz de Salazar, ідея була зібрати невелику
кількість українців в парку, та провести під відкритим небом практичну
частину мовних занять, але ця невеличка кількість перетворилася майже
на 300 українців, які шукали віддушини.

“Все було продумано до дрібниць – знайомство з місцем де проводився
захід. футбольний турнір майстер-класи концерти та смачний
національний обід. Цей захід в пам'яті назавжди!” (Юля)

Завдяки гарячому бажанню підтримати українців, організація була на рівні
важливих гостей. Доставили нас до Алседи на комфортних автобусах з
кондиціонерами, а це безцінно, адже 18 червня сонечко пригрівало до 30
градусів. Зустрічали з посмішками, краплинками сліз в очах і пов”язували,
як оберіг, стрічки на зап'ясті. Поки ми роздивлялись територію та раділи
зустрічі з вже знайомими, за нами пильно слідкували соняшники.
Знайомство розпочалось, дружньо, з волонтерами в жовтих і блакитних
футболках, які неймовірно милували око та відеопрезентацією про
доброзичливий край Торансо, з фантастичними пейзажами, та субтитрами
українською мовою.
А далі нас чекала насичена програма розваг. Особливо важливо, що
нашим дітям була приділена особлива увага. Забави для малечі мали
неймовірний успіх. Саме на футбольному та баскетбольному полях було
найголоcніше чутно сміх і радощі. А що може бути найголовніше для
батьків, бачити щасливих дітей, які в саме цей момент не згадають, що
поки додому не можна. ходять чутки, що дорослі були замічені в дитячих
забавах, хоча вони заперечують.
“Я вражена, таким теплим прийомом та щирою гостинністю заходу,
співчуттям та турботою до наших громадян ,низький уклін
організаторам та мешканцям усієї Кантабрії ,які прониклись нашою
бідою, та розділили наш біль ! Щиро дякую!” (Оксана)
В обід нас чекала смачнюща паелья та десерт. До речі, на десерт, чи як
кажуть в Іспанії "постре" у нас була традиційна кантабрійська солодка
страва кесада.
Особисто в мене було відчуття, що я з великою родиною та друзями,
влаштували пікнік, на свіжому повітрі, десь в парку в Карпатах, ось така

була атмосфера. І повірте, навіть несподівана гроза, не зіпсувала настрій.
Адже, на нас вже чекали красуні іспанки в національних вбраннях, c
піснями. Навіть не дивлячись, що історію вбрань, допомагала перекладати
українка Наталія, розповідали нам повільно, з повагою, до новачків в
знанні іспанської мови. Найефектніший був саме чоловічий костюм,
точніше його взуття. Дерев'яні черевики на трьох підборах – альбарки.
“…дякую організаторам нашим і іспанським за чудовий відпочинок і
спілкування, за нові знайомства і нові плани! Всім нам миру і надії.”
(Маргаритa)
На екскурсії до стародавньої моди, програма не завершилась. Гроза,
зрозуміла, що оптимізм українців не зламати, і іспанську натхненність не
спинити, тому вона пішла мандрувати кантабрійськими горами,
залишивши після себе свіжість та можливість і далі веселитись в парку.
Чекали нас ще ті веселощі.
Малювання, плетіння кос, танці і це все без обмеження у віці і статі, а ще
розваги для малечі та музичний концерт и звичайно ще трішки солодощів.
Тож танцювали так, що вібрації дійшли до Кантабрійського моря, а як тут
встояти, коли твій викладач, енергійний іспанець, в очах вогник, а в венах
гаряча кров? Тим паче спочатку нас розігріли страсним фламенко, важко
ігнорувати таку пристрасть до танцю, крім того в українців любов до пісні і
танцю, на генетичному рівнях. Але і ми не залишились осторонь і
заспівали своїх пісень.
Час пройшов так швидко, і не помітили, як вже приїхали автобуси. Така
насичена та весела програма, теплий прийом, чого можна чекати ще? Але
іспанська душа може дивувати. Волонтери, не просто так були в блакитних
та жовтих футболках. Секрет був у останньому подарунку. Нам подарували
прощальний танок, у формі прапору України, а посередині діти в червоних
футболках створили форму серця. Навіть згадувати без сліз складно. В
кінці виступу двоє підлітків, іспанська дівчинка та український хлопець,
сказали: "Відомо, що соняшники повертаються в бік сонця. Але що ж
відбувається в похмурі дні, коли сонце повністю закрите хмарами? Вони
повертаються один до одного, щоб поділитися своєю енергією.
Природа приголомшлива! Уявіть, якби ми застосували це в нашому житті.
Найбільш уразливі люди іноді впадають в депресію. Як щодо того, щоб

наслідувати приклад красивих соняшників? Вони підтримують один
одного і наділяють силою.
Природа нас багато чому вчить.
Діліться добротою і посмішками, вона до вас повернеться!"
Ось так, з любов'ю та сльозами на очах закінчився неймовірно радісний та
веселий день. Задіяно така кількість людей, які просто так подарували нам
теплі спогади.
Замало слів, щоб висловити вдячність усім організаторам та волонтерам.
Наталя Севрук